Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Як Тимошенко давала Балозі хабара
	»Державний переворот чи мильна бульбашка?
	»«Венко» та її сутенери
	»Літак Балоги тут!
	»Секрети Конча-Заспи. Частина 3

Не пропустите »

	»Франц Кафка увлекался порнографией
	»В поисках глубины
	»На секс-фестивале ищут нового порногиганта

Интересное »

новости, загрузка.

У 2001 році в спаленій війною Чечні автор цієї статті бачила, як виживали чеченці-селяни. У той самий час, коли наші бабусі в придорожніх селах зводили кінці з кінцями, виставляючи біля траси відра з картоплею, помідори, яблука, банки з молоком, в Чечні перед парканами з написами крейдою «тут живуть люди» селяни продавали бутилі з жовтуватою рідиною. Навпроти одного двору, другого третього…Що це? Проїжджаючи повз чергову лавочку з банками, журналіст таки отримав відповідь на своє питання. Дбайливі господарі наклеїли на свою продукцію етикетки. На листочках у клітинку з учнівських зошитів було виведено кульковою ручкою: «92», «76», «ДТ».

Виявляється, чеченські селяни продавали бензин! Причому домашній бензин, як домашнє молоко - від корови. Як потім з’ясувала журналіст, селяни довбали в садках та городах неглибокі свердловини, адже корисні природні ресурси залягали в цьому районі зовсім близько – хоч з криниці черпай нафту. В старих сарайчиках було влаштовано щось на зразок самогонних апаратів, що перетворювали добуті ресурси в щось подібне на «76».
Звісно, парний «92» бензин від справжнього «92» відрізнявся, як небо та земля. Однак навіть на низьку якість знаходились покупці – ті ж самі російські танки. Чеченці розповідали, що бійці практикували зливати наліво якісне військове пальне, а потім заправлялися в селянських господарствах.

Одним словом, якщо є нафта - життя не зникає за будь-яких умов, як і не припиняється приватний видобуток «чорного золота», хоча він і може приймати найнесподіваніші форми – як у охопленій війною Чечні.

Це Чечня, а що в Україні? «Обоз» зацікавився, як нині відбувається приватний видобуток нафти та газу в нашій державі. Для дослідження суто випадково була обрана Полтавська область, де геологічно в прадавні часи сформувалися чималі запаси нафти та газу.

Поїздка на Полтавщину дозволила зробити дуже цікаві висновки. По-перше, приватними свердловинами у нас люблять володіти народні депутати.

По-друге, приватний видобуток нафти та газу в Україні все більше тіснить державний. Особливо це стосується видобутку нафти. Якщо українські політики час від часу ще згадують, що в Україні є власний дешевий газ, який здатний забезпечити комунальну сферу, то про дешеву українську нафту вже давно забули.

Чому? Тому, що видобуток нафти в Україні практично перейшов в приватні руки. Та ж сама державна компанія «Укрнафта» більше забезпечує інтереси Ігоря Коломойського, ніж власне держави. Однак навіть вона час від часу поступається іншим приватним компаніям. Наприклад, в кінці минулого року в краю Гоголя спільне українсько-британське підприємство «Полтавська газонафтова компанія» добула нафти більше, ніж всі державні компанії разом узяті. А ось газові потуги приватних видобувників куди скромніші – зокрема, в Полтавській області на них приходиться лише восьма частина видобутого газу.

Шуфрич доганяє Коломойського та Фірташа

За приватними свердловинами Полтавської області проглядають всі знайомі у високій політиці обличчя. Про них «Обоз» згадає детальніше.

Почнемо з передовиків. Хоча вже згадану вище «Полтавську газонафтову компанію» в області стисло називають «британці», однак акціонерами британських власників «ПГНК» JKX Oil & Gas plc є відомі українські бізнесмени – Коломойський та Фірташ. Причому вони є власниками найкрупніших акціонерних пакетів. Цікаво, що Коломойський зайшов в JKX Oil & Gas нещодавно, в кінці 2007 року, через підставну особу, придбавши майже 13% акцій. Щодо Фірташа в українських ЗМІ спливала різна інформація: зайшов – вийшов, знов придбав частку.

Дещо прояснив це питання для «Обозу» генеральний директор «ПГНК» Тимофій Каунов. Він підтвердив «Обозу», що і Фірташ, і Коломойський є акціонерами їх британських власників.

Свердловина Шуфрича

За 2007 рік «Полтавська газонафтова компанія» добула близько чверті мільйона тон нафти та майже півмільярда куб. м. газу.
На другому місці за видобутком вуглеводів в Полтавській області - незрівнянний Нестор Шуфрич.
Хоча інформація про те, що Нестор Іванович напару з Миколою Рудьковським володіє свердловинами в Шишатському районі Полтавської області не раз з’являлися в ЗМІ, в першу чергу завдяки Юрію Луценку, однак навіть тодішній міністр МВС не говорив про розмах газового бізнесу Шуфрича.

Виявляється, Нестор Іванович добуває газу більше всіх приватних видобувників області, лише трохи поступається згаданій вище британській компанії.

Наприклад, за 2007 рік, згідно з інформацією підприємства, свердловини Шуфрича викачали з надр 362 млн кубічних метрів газу і ще 13 тисяч тон конденсату.

Звісно, Нестор Іванович не мав жодних підстав продавати цей газ за «державною» ціною, яку визначила Тимошенко в районі 40 доларів, чи по тій собівартості, про яку говорив Луценко на всіх мітингах, - 20 доларів. Шуфрич мав повне законне право продавати газ за ринковою ціною. Цей показник дуже плаваючий, однак якщо зважити, що в 2007 році на підприємства України газ надходив по 144 долара за тисячу кубометрів, навряд чи Шуфрич продавав своє добро дешевше. Отож, Нестор Іванович та Микола Рудьковський в 2007 році офіційно добули газу на суму близько 54 млн доларів. Звичайно, велика частина з неї пішла на рентну плату, транспортування, податки, поточні витрати, однак в якості чистого прибутку, очевидно, також залишилося чимало.

А зважаючи на те, як легко, без особливих капіталовкладень дістався Шуфричу та Рудьковському цей бізнес – це просто ляля!
На цьому фоні досить дико виглядає бажання Нестора Івановича відірвати собі на «шару» 4 га землі в Пуща-Водиці. Людина з його прибутками могла б дозволити собі купити цю земельку на аукціоні.

Газ Шуфрича охороняють автоматники

Офіційно Нестор Іванович веде видобуток з 4 свердловин, ще 15 в стадії розробки. Хоча ті свердловини, що класифікуються як такі, що розробляються, можуть вже кілька років давати газ на повну силу. Компаніям вигідно затягувати оформлення свердловини на «видобуток», бо тоді економиться трохи грошенят на різні дозволи та ліцензії.

Охоронець Шуфрича

Власником газового бізнесу Нестор Шуфрич став дякуючи своїй близькості до СДПУ(о) в часи злету політичної кар’єри Віктора Медведчука.

До 2002 року ці родовища розроблялися підприємством, яке частково належало Порошенку, а частково Рудьковському. Однак варто було Порошенку піти в опозицію та підтримати Віктора Ющенка, Рудьковський знайшов собі іншого партнера в обличчі представника СДПУ (о) Нестора Шуфрича, і разом вони витіснили Петра Олексійовича з газового в шоколадний бізнес. Благо, зробити це було неважко: маючи підримку влади, ліцензію на розробку Семеренківського родовища раптом отримала фірма «Нафтогазвидобування», зареєстрована на стареньку матір Шуфрича - Марію, а Порошенко залишився у прольоті.

Таким чином, Шуфрич прийшов на все готове і «фактично» відразу став газовим магнатом в Україні.

До речі, так робили майже всі приватні видобувники. Заходити з нуля, інвестувати шалені кошти, щоб освоювати нові родовища та площі, робити геологічну розвідку нікому не хотілося. Приватні компанії воліли приходити хоча б на готову геологічну розвідку, а ще краще - на працюючі свердловини. Таким чином, багато приватних свердловин в Полтавській області, які ще вчора були державними, сьогодні, завдяки різним, часто сумнівним схемам, стали приватними. Стартова «шара» дозволяє швидко та вигідно розкручувати бізнес, навіть попри значні податки зі сторони держави.

Розширює свій бізнес і Нестор Іванович. «Обоз» побував в селі Ковалівка Шишатського району, біля якого знаходиться найбільше свердловин Нестора Івановича. Одну бурильну вишку можна побачити просто в селі, зразу за тракторною стоянкою.
«У нас тут багато свердловин та вишок, навіть у лісі. Оця, кажуть, належить Шуфричу. Однак ви туди не пройдете – застрелять з автомату », - розповіла «Обозу» одна бабка.

І справді, шлях до вишки журналістам перегородив автоматник. Він, звісно, не відстрілював журналістів, лише грубо попередив: «Робочий день закінчився. До побачення!».
Отож довелося спілкуватися з простим народом в сільському магазині. Деякі селяни задоволені розквітом бізнесу Шуфрича, інші скаржаться.

Задоволені ті, чиї земельні паї виявилися перспективними для видобутку газу. Одна жіночка розповіла «Обозу», що в неї підписаний договір з «Нафтогазвидобуванням» на оренду її паю – на землі жінки якраз буриться свердловина. «Мені платять 7 тисяч грн в рік», - похвалилася жіночка. Інші селяни незадоволено буркотять, мовляв, через видобуток газу зіпсувалася вода в криницях - противно тхне та з масними плямами.

За словами селян, на їх полях добувають газ кілька депутатів. Однак називають прізвище лише Шуфрича.
Хоча селяни впевнені, що вишки біля села належать саме Нестору Івановичу, самого Шуфрича тут ніколи не бачили.
«Бурильники нам розповідали, що якось приїжджав. Був з дівчиною. Вона почала фотографуватися біля вишки, а Шуфрич їй говорить: Подобається? Дарую!» - таку романтичну історію «Обозу» повідали двоє чоловіків.

А ще селяни до сих пір під враженням від візиту до них міністра Луценка в 2005 році. Нагадаємо, Юрій Віталійович тоді збирався порушити кримінальну справу проти Нестора Івановича – начебто знайшов якісь гріхи у його розрахунках з державою за видобутий газ.

Також у візиті Луценка в Ковалівку проглядалася помста за страшну кривду, заподіяну Петру Порошенку, у якого Шуфрич забрав свердловини. Адже це в 2007 році Луценко говорив про Порошенка як про особу, від якої треба «очищати партію», а у 2005 вони були найліпшими приятелями.

Однак забрати у Шуфрича його газовий бізнес Луценко так і не спромігся.

Він як видобував газ, так і видобуває. Хіба що після візиту Луценка недалеко біля бурильних установок Шуфрича почали з’являтися нові вишки ЗАТ «Пласт». Це підприємство входить до бізнесу іншого депутата – Давида Жванії, відомого спонсора Юрія Луценка.
Жванія стверджує, що це ніяким чином не пов’язано. Мовляв, він віддавна видобував газ в Шишатському районі. Однак не можна не звернути увагу, що деяких успіхів Давид Важаєвич досягнув лише після зміни влади в 2005 році.

Про це, зокрема, можна прочитати в інтерв’ю керівника Миргородської ОДПІ Олександра Лукаша в 2005 році. Той розповів, як податкова допомагала підприємству ЗАО «Пласт», щоб воно піднялося на ноги.

«Дане підприємство деякий час знаходилось в тяжкому економічному становищі. Промисловий видобуток газу та газового конденсату (виробництво) проводився лише з 2 свердловин Ковердинського родовища. Ці обставини стали причиною зменшення надходжень до бюджету від даного підприємства. Завдяки новій економічній політиці, яку проводить уряд, в 2005 році підприємство отримало ліцензію. Як результат - в I кварталі 2005 року збільшились валові доходи підприємства. Сума сплаченого ПДВ до бюджету тільки по цьому підприємству з початку року склала майже 7 млн грн», - похвалився Олександр Лукаш.

Зі свердловин Жванії годуються кілька депутатів?

Однаку успіхи у Жванії «скромні» порівняно з Нестором Івановичем. За даними підприємства, у ЗАТ «Пласт» 12 свердловин, офіційно працюючі – 6. За 2006 рік офіційно було добуто лише 53 млн куб м. газу, у 2007 - 32 млн куб. м. газу, тобто майже в 10 разів менше, ніж у Шуфрича.

Спонсор Луценка пояснив скромні результати тим, що Шуфрич відхопив у держави готові класні свердловини, а йому, Жванії, пощастило менше - самому доводиться робити розвідку: бурити і ще раз бурити. «Причому не завжди вдало», - поскаржився Жванія.

Свердловина Жванії

На питання, чи ділить він газовий бізнес з іншим депутатом, Миколою Мартиненком, Жванія відповів: «Питайте його самі. Нас там багато».

Давид Важаєвич просто заінтригував: кого багато? Однак більше ні слова з нього витягнути не вдалося.

Жванія вже давно намагався влаштуватися в газонафтовому бізнесі. Однак постійно невдало: можливо, не вистачало високих покровителів? Наприклад, він програв «Сахалінку» в Харківській області Дмитру Фірташу. Щоправда, компетентне джерело повідомило «Обозу», що Жванії таки вдалося розійтися з Фірташем полюбовно, і кілька дірок в землі все-таки залишилося за ним. Ще раніше, у 1998, Жванія через «Нафтогазтехнологія» (власник - кузен Давида Жванії Олександр Йоселіані, що живе в Австрії) за підтримки високопосадовців намагався вигнати англійську компанію "JP Kenny Exploration & Produсtion» та отримати контроль над українсько-британським СП «Полтавська газонафтова компанія», про яку «Обоз» згадував вище. У ситуацію тоді навіть втрутився британський прем’єр Тоні Блер. Після гнівного листування Блера з Кучмою британці таки виграли всі суди.

Після такого глобального програшу Жванії вдалося покращити свій бізнес лише після перемоги Віктора Ющенка на виборах. Однак команда Ющенка не змогла закріпити свою перемогу, після приходу до кабміну уряду Януковича полтавськими нафтогазовими покладами зацікавилися «донецькі»…

У наступній частині «Обоз» розкаже про свердловини депутатів Партії регіонів, сирійського друга Віктора Ющенка та про дерибан ліцензій, який влаштував керівник Мінприроди Василь Джарти.